Консультація для батьків "Харчування дітей влітку" Клименко О.А.

Харчування дітей влітку

Улітку на нашому столі є всіляка літня смакота: овочі, ягоди, фрукти, наші й заморські, свіжа і така корисна зелень. Усі батьки, прагнучи завітамінізувати свою дитину, не жаліють грошей на ці радощі. Усе б нічого, але дитячі лікарі хапаються за голову: саме захворювання органів шлунково-кишкового тракту в дітей стають домінуючими. І літо в цьому теж винне. Чому?

Гастроентерологи стверджують, що настання літа — це вже проблема. Так, за високих температур холодильні установки не завжди можуть впоратися зі своїми завданнями. Але ж якість і свіжість продуктів має величезне значення в системі здорового харчування, особливо дитячого.

 

Строк придатності

Усякий продукт повинен зберігатися тільки певний строк. Наприклад, приготували салат — одразу з’їли. Улітку не допускається зберігання салатів у холодильнику навіть протягом декількох годин.

Перш ніж придбати продукти в супермаркеті, обов’язково перевірте строк придатності. Пам’ятайте, що молочні продукти повинні зберігатися в холодильних установках — навіть йогурти зі строком в один місяць. До речі, найчастіше отруєння спричиняють продукти, куплені в магазинах. Тому, відкривши вдома йогурт, придивіться: якщо сироватка відділилася від згустку або продукт перетворився на грудкувату масу, краще його не їсти.

 

Фрукти слід мити обов’язково!

Усі знають, що продукти, уживані в їжу, повинні бути добре вимиті. Та чи всі так роблять? Багато городян улітку відпочивають на дачах, де все росте на кущах. Ну як устежиш за трирічним малям, що прямо тут може поласувати ягідкою? І все-таки бажано не допускати такого, а дітям пояснити, що ягоди можна їсти тільки після того, як їх гарненько вимиють. Саме через немиті овочі й фрукти відбувається зараження не тільки інфекційними захворюваннями, але й глистами та іншими паразитами. Для поливання плодоносних рослин часто використовують органічні добрива, та і в землі можуть бути і навіть обов’язково є яйця глистів, цисти лямблій.

 Сьогодні навіть дитина знає, що якість води, що біжить із крану, дуже низька. Тому, помивши фрукти проточною водою, сполосніть їх кип’яченою. Крім того, ті продукти, що росли в теплицях, гельмінтологи радять якийсь час потримати у воді, ледве підкисленій оцтом, тому що тепличні овочі та фрукти найчастіше обробляють органічними речовинами.

Фрукти, які ми купуємо в магазинах і на ринках, слід обробляти обов’язково. Деякі з них треба не тільки мити, але й зрізати шкірочку: гарні блискучі яблучка швидше за все були оброблені речовинами, що містять віск або парафін (саме тому вони жирнуваті на дотик).

За хорошої погоди чому б не погуляти всією родиною містом: поспілкуватися, подихати свіжим повітрям, отримати порцію вітаміну D, а як здолає голод — зайти в кафе? Тільки кафе слід вибирати таке, де є спеціальне дитяче меню. До складу його належать страви, спеціально адаптовані для дітей. Однак страви ці, швидше за все, будуть готуватися з не дуже корисними для здоров’я добавками, на олії, у якій безліч насичених жирних кислот.

Від чого слід відмовитися, так це від фаст-фуду (швидкого харчування): різних смажених пиріжків, гарячих бутербродів, розчинних супів, газованих напоїв, м’якого морозива. М’ясо в подібних закладах готують на дуже гарячому маслі, а його тривале нагрівання сприяє утворенню токсичних речовин і канцерогенів, які провокують онкологічні захворювання. Будь-які страви, приготовлені у фритюрі, містять багато жиру й викликають різкий викид жовчі і ферментів, що може спричинити спазм кишкового тракту. Лимонади виготовляють з ароматизаторів, смакових есенцій, барвників і великої кількості стислого вуглекислого газу, що теж не корисно для дитячого організму.

У ресторанах ви можете замовити кашу, домашні пельмені, тушковане м’ясо в горщику, тільки попросіть кухаря не класти туди спецій. В італійському ресторані замовте парову рибу. Універсальні варіанти — варена картопля, пюре, рис, парові овочі. Можна навіть замовити для дитини страву, зкомбіновану з декількох гарнірів.

Консультація для батьків "Профілактика кишкових інфекцій" Клименко О.А.

  "Профілактика кишкових інфекцій" 

      Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно – гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

• Гострі кишкові інфекції – це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково – кишкового тракту з порушенням водно – мінерального обміну, загальною інтоксикацією.

• Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.

• Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно – побутовим шляхом.

• Якщо ваші дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок.

• Не варто вживати продукти сумнівної якості. Купуючи продукти на ринку, слід звертати увагу на умови їх зберігання. Особливо небезпечними є продукти, куплені у місцях стихійної торгівлі.

• Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.

• Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушкоджені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вжити одразу та не зберігати до наступного годування.

• Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно мити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.

• Готуючи їжу, варто пам’ятати, що сирі продукти, зокрема птиця, м'ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення – температура продукту під час оброблення має становити 100 °С. Заморожені м'ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.

• Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

• Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилась частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими (при температурі приблизно 60 °С чи вище), або холодними (при температурі приблизно 10 °С чи нижче). Це вкрай важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4 – 5 годин або більше.

• Не варто в водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло (температура вище 10 °С), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.

• Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 100 °С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).

• Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.

• Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.

• Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вони також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.

• Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

• Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

• Для пиття та приготування їжі слід використовувати воду тільки гарантованої якості. Якщо у вас є сумніви щодо її характеристик, ліпше додатково прокип’ятити воду, аби попередити ризик зараження.

 

"Склади фрукти і овочі у кошик" Клименко О.А.

 

« Склади фрукти та овочі у кошики»

Мета гри: удосконалити знання про кольори, розвивати дрібну моторику, увагу, мислення,  мовлення і пам’ять . Виховувати інтерес до гри.

Обладнання: картини із зображенням кошиків різних кольорів, картинки різнокольорових фруктів та овочів.

Хід гри:

Дітям видаються картини із зображенням кошиків різних кольорів і картинки фруктів та овочів. Необхідно розкласти фрукти та овочі у відповідні кошики по кольорах, називаючи колір і назву фруктів та овочів.  

Ускладнення: розповісти, які фрукти та овочі полюбляє дитина.

В.р.р. – Дитина легко виконує завдання.

С.р.р. – Дитина виконує з незначною допомогою дорослого.

П.р.р. – Дитина не виконує завдання.

 

Дидактична гра "Скажи навпаки" Клименко О.А.

 

Дидактична гра «Скажи навпаки»

 

Мета: вправляти дітей у добиранні антонімів; активізувати та поповнювати словниковий запас; розвивати увагу, мислення, мовлення; виховувати позитивні емоції.

Обладнання: картки із зобаженням антонімів.

Хід гри:

Дітям пропонуються картки із зобаженням антонімів. Дитина має уважно розглянути їх, назвати яке перше зображення  і друже навпаки до першого.

Слова-антоніми: (холодний – гарячий, низький – високий, здоровий – хворий, швидкий – повільний, повна – порожня, рівний - кривий, свійський – дикий, важкий – легкий, молодий - старий, короткий – довгий, широкий – вузький, близько - далеко, м’який – твердий, попереду – позаду, веселий – сумний, великий – малий).

В.р.р. – Дитина легко виконує завдання.

С.р.р. – Дитина виконує завдання з помилками.

П.р.р. – Дитина не виконує завдання.

Дидактична гра "Опиши пору року". Клименко О.А.

 

Дидактична гра «Опиши пору року»

 

Мета: збагачувати словниковий запас по кожній з тем («Весна», «Літо», «Осінь», «Зима»); вчити виділяти характерні ознаки кожної пори року, підбирати слова прикметники до іменника; розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, мислення, спостережливість; виховувати пізнавальний інтерес.

Обладнання: картки «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима».

Хід гри:

Дітям роздаються картки відповідно до пори року. Педагог показує приклад, як потрібно описувати пору року за допомогою зображень на картинках.

Діти називають пору року і слово прикметник, яке описує картинка.

Ускладнення: до кожної картинки певної пори року діти дають пояснення: «Чому вона така?».

В.р.р. – Дитина легко виконує завдання.

С.р.р. – Дитина виконує завдання з помилками.

П.р.р. – Дитина не виконує завдання.

"Знайди відмінність" Клименко О.А.

 

«Знайди відмінність»

 

Мета: розвиток уваги, мислення, мовлення, формування пізнавального інтересу, збагачення словникового запасу.

Обладнання: картинки із двома однаковими зображеннями, які мають декілька відмінностей.

Хід гри: дитині видаються картинки із двома однаковими зображеннями, які мають декілька відмінностей. Педагог пропонує дитині знайти відмінності між малюнками, показати пальцем і назвати їх.

 

В.р.р. – Дитина легко виконує завдання.

С.р.р. – Дитина виконує завдання з незначною допомогою дорослого.

П.р.р. – Дитина не виконує завдання.

«Виховання самостійності та працелюбності у дошкільників у процесі виконання трудових доручень» Клименко О. А.

 

«Виховання самостійності та працелюбності

у дошкільників у процесі виконання трудових

дорученьакладі і вдома виховання»

 

1.Значення праці для всебічного розвитку дошкільника

 Одним з основних завдань, що їх розв’язують дошкільний заклад разом з родиною, є виховання у дітей самостійності, працелюб­ності, правильного ставлення до праці. Безперечно, саме праця — один із провідних чинників все­бічного розвитку дітей. Праця корисна для здоров'я дитини, якщо вона посильна і правильно організована. Рухи дитини, яка володіє трудовими навичками, більш точні та впевнені, вона ліпше орієн­тується у просторі, їй зрозуміліший плин часу.

Праця сприяє розу­мовому розвитку. Діти багато дізнаються про властивості матеріа­лів, з якими працюють, про призначення засобів праці, інструмен­тів, якими вони користуються. Під час трудових дій відбувається розвиток усіх пізнавальних процесів — активного сприймання, уяви, уваги, пам'яті. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, зіставляти предмети, з якими вона працює, встановлювати найпростіші закономірності явищ тощо. Неоцінен­не значення праця має і для морального виховання дитини, адже під час роботи виховуються такі якості особистості, як здатність до подолання перешкод, спо­стережливість, зосередженість, старан­ність, дисциплінованість, самостій­ність, ініціативність.

2.Доручення як метод розвитку самостійності дітей

 

Основними формами організації праці у нашому дошкільному закладі є до­ручення, чергування та колективна праця.

Доручення — найдоступніша форма залучення дітей дошкільно­го віку до посильної повсякденної трудової діяльності як у дошкіль­ному закладі, так і вдома. Чітка спрямованість на одержання резуль­тату і наявність конкретно визначеного завдання робить доручення доступним навіть для дитини раннього віку (подай, принеси, постав на місце тощо).

Систематична участь у трудовій діяльності сприяє загальному розвитку малюків та надає їм упевненості у власних силах. Видат­ний психолог Д. Ельконін виділяв два чинники, які спонука­ють дитину дошкільного віку до трудової діяльності: тенденція до самостійності та інтерес до всього, що стосується життя і праці дорос­лих. Уже наприкінці молодшого дошкільного віку дитина починає прагнути самостійності. Двохрічний малюк намагається самостій­но одягатися: «Я сам», — говорить він на спробу дорослого допомог­ти. Діти 3 — 4 років можуть само­стійно мити іграшки, допомагати накривати на стіл, старші до­шкільники спроможні доглядати за рослинами, тваринами, допо­магати дорослим та малюкам.

Саме за допомогою трудових доручень ми розвиваємо у дітей таку базову якість особистості, як самостійність.

3.Щоб доручення було посильним

 

Ми починаємо привчати дітей до праці вже з раннього віку, бо систематичне виконання малюками різних трудових доручень розвиває у них самостійність, витримку, а згодом — здатність до вольового зусилля. Під час виконання трудових доручень діти ста­ють більш організованими, охайними, у них формується звичка до порядку, а головне — реалізовується потреба «Я сам», розвива­ється прагнення до вдосконалення набутих навичок і оволодіння новими

 

У роботі з дітьми ми використовуємо такі прості і корисні пра­вила:

 

■    усе, що я можу, — зроблю сам;

■    якщо я не вмію, то навчуся;

■    умію сам — допоможу іншим.

 Просте доручення полягає у тому, що дитина має виконати якесь одне нескладне завдання, скажімо, принести стілець, подати книгу, чашку тощо. Такі доручення мають епізодичний і короткотри­валий характер, тому ми даємо їх молодшим дошкільникам. Але у ма­люків іноді не вистачає наполегливості, а то й бажання зробити це самостійно.

Катруся вміє після гри ставити іграшки на поличку. Але ко­робка з кубиками не стає на своє місце, бо там уже є Ваніна маши­на. Катруся припиняє спроби навести лад, залишає кубики на під­лозі й біжить мити руки. Коли вихователь нагадує їй, що треба по­класти іграшки на місце, Катруся зі сльозами в очах промовляє: «Не можу».

У таких випадках не варто виконувати дію за дитину. Звичайно, дитина у три роки мало що може, але її відмова від будь-якого зусилля містить у собі серйозну загрозу. Якщо дорослі допомагають дитині у тому, що вона може зробити сама, то дуже швидко дитина звикає отримувати бажане без будь-яких зусиль. Тому у такій ситуації ми на­магаємося допомогти дитині порадою: «Перестав машинку на сусідню поличку, і кубикам вистачить місця». Отримуючи задоволення від ви­конаної роботи та схвальної оцінки, малюки поступово привчаються докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослої людини.

Даючи дитині доручення, дуже важливо показати, як правильно його виконати, і пояснити, навіщо це потрібно. Скажімо, доручаючи дитині розкласти ложки до сніданку, варто показати, що слід узяти декілька ложок у ліву руку, а потім брати по одній і класти справа від тарілки, щоб іншим дітям зручно було брати лож­ку правою рукою. Поступово показ і вказівки за­мінюємо нагадуванням і контролем. Сором'язли­вих, нерішучих дітей заохочуємо, а занадто актив­них, умілих, які намагаються виконати доручення за іншого заради похвали — стримуємо, пропонує­мо допомогти іншому, показати, як краще впорати­ся із завданням.

Для розвитку трудових умінь у дітей слід правильно добирати доручення. Насамперед воно має бути посильним і разом з тим потребувати від дитини невеликого зусилля, щоб вона ставилася до доручення, як до важливої та серйозної справи.

У середній групі дітям пропонуємо складніші доручення, які можуть бути пов'язані з проханням, зверненням до інших осіб, скажімо: доручити дитині підійти до помічника вихователя і попросити ключ від групової кім­нати. Дитина, виконуючи це доручення, повинна самостійно сфор­мулювати прохання, звертаючись до дорослого так, щоб її зрозуміли, та дотримуючись усіх правил ввічливості: спокійним голосом звер­нутися з проханням, використати для цього слова «будь ласка», і, одержавши ключ, подякувати.

Вимоги до дітей можуть ускладнюватися за рахунок:

· доручення складнішої справи;

· підвищення вимог до якості виконання доручення;

· більш самостійного виконання доручення та необхідності навчити інших.

У цьому віці одне з головних завдань — навчити дітей доводити розпочату справу до кінця. Часто для дітей це складно, бо їхня вольо­ва сфера ще недостатньо розвинута. У таких випадках ми намагаємо­ся підтримати дитину, бо дуже важливо, щоб вона хоч раз пережила почуття радості від того, що впоралася з труднощами й довела розпо­чату справу до кінця.

Василько дуже нетерплячий, йому складно закінчити розпо­чату справу. Знаючи це, доручення, що вимагає тривалої зосеред­женості, ми ділимо на етапи: пропонуємо навести порядок у шафі в музичній залі, прибравши спочатку поличку з ляльками та дидак­тичними іграми, а потім — поличку з музичними іграшками. Для хлопчика таке завдання, розділене на два етапи, здається конкретним і посильним. Порядок у шафці є для нього справжньою наго­родою, особливо, коли результат праці підкріплено конкретною оцінкою: «Молодець, прибрав старанно, і тепер стало гарно».

 У старшій групі вже використовуємо доручення, триваліші у ча­сі. Скажімо, доручаємо дитині протягом цілого дня самостійно при­бирати й підтримувати порядок в ігровому куточку, спальні, годувати рибок тощо. Це складні доручення, які містять і організаційні спра­ви, що сприяють вихованню у дитини вміння розподілити свій час, прийняти рішення, простежити за працею інших.

Для того щоб виконати трудове завдання, навіть найпростіше, дитина має уявити, з чого вона почне, що робитиме потім — адже у будь-якій справі є внутрішня логіка, згідно з якою й треба складати план дій. Власне, вміння планувати свою діяльність — один з найваж­ливіших показників розвитку дитини. Тому ми цілеспрямовано вчи­мо цьому своїх вихованців.

Для дитини п'ятирічного віку годувати хом'ячка у куточку природи протягом дня — робота не складна, але потребує певних знань і умінь. Тому, даючи дитині таке доручення, ми обов'язково разом із нею з'ясовуємо, як і чим слід годувати тваринку, в який час, що для цього потрібно зробити. Поступово дитина навчається планувати свою роботу, у неї формуються перші трудові вміння і розуміння суспільної значимості її праці. Адже якщо дитина на­вчиться самостійно годувати хом'ячка, то цим самим вона допо­може вихователю та помічнику вихователя, і хом'ячок не буде го­лодним.

 Варто пам'ятати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Якщо ж дитина відчуватиме, що виконує щось нікому не потрібне, то й працюватиме без зацікавле­ності, що може спричинити формування у неї зневажливого відно­шення до своєї і чужої праці.

З дорослішанням дошкільників ми поступово ускладнюємо до­ручення для них за змістом роботи, формами об'єднання дітей, ви­могами до самостійності та самоорганізованості. Діти старшого дошкіль­ного віку вже мають достатній досвід співробітництва та навички з кон­кретних видів праці. Тому ми приді­ляємо достатню увагу організації спільної трудової діяльності, скажі­мо, таким колективним дорученням, як прибирання групової кімнати, ді­лянки, робота на городі, квітнику. Об'єднуючи дітей для спільної робо­ти, ми враховуємо рівень сформованості трудових умінь, почуття відпо­відальності, лідерські якості наших вихованців; навчаємо їх самостійно розподіляти між собою обов'язки, разом виконувати завдання, допома­гати одне одному.

4. Значення оцінки у формуванні трудових навичок

 

Ставлення дітей до трудових доручень значною мірою залежить від характеру педагогічної оцінки, яку дає дорослий. Правильна пе­дагогічна оцінка може посилювати почуття радості в разі успіху і по­слабити негативні емоції при невдачі.

На перших етапах засвоєння певних дій чи правил ми вживаємо розгорнуті судження.

Скажімо: «Дуже добре, Олю, що ти самостійно визначила, які кімнатні рослини треба полити, і зробила це правильно. Ти дуже старанно працювала й нікуди не відходила, доки не закінчила ро­боту. Якби рослини вміли говорити, то сказали б: «Яка турботлива дівчинка! Дякуємо!»

Під час виконання колективних трудових доручень особливу увагу звертаємо на те, як діти керувалися правилами співробітництва.

 Наприклад: «Олег і Сашко сьогодні працювали як справжні друзі. Швидко домовилися, хто і що робитиме, допомагали один одному, тому вчасно і правильно підготували столи до обіду».

 Свою доброзичливість, задоволення чи подив намагаємося пе­редавати не лише словами, але й мімікою, інтонацією, поглядом то­що. Щира радість дорослих за щонайменший успіх дитини посилює її позитивні емоції. А позитивна оцінка в присутності інших дітей додає радісних переживань дітям, чия поведінка заслуговує схвален­ня, і опосередковано впливає на однолітків. Ми обов'язково звертає­мо увагу дитини на те, що у неї вже добре виходить, а чого треба вчи­тися, не протиставляючи її досягнення результатам праці інших ді­тей, щоб не принижувати гідність одних і не викликати зверхність у інших.

До невдач дітей ставимося терпляче, якщо вони зумовлені недо­статньо розвиненими вміннями, намагаємося заохотити дитину і до­помогти в її власному розвиткові.

 Наприклад: «Не сумуй, Марійко, коли чогось навчаєшся, то не відразу виходить. Давай я тобі ще раз покажу. Ти зможеш зро­бити краще».

 Для того, щоб словесні оцінки лишалися стимулом, їх потрібно урізноманітнювати. Із цією метою ми використовуємо народні прислів'я та приказки. Для констатації набутих умінь, бажання пра­цювати, незалежного темпу знадобляться такі вирази: «Де вмілі руки і охота, там скора робота», «Старається, як мурашка», «Хто багато робить, той багато вміє», «Землю сонце прикрашає, а праця люди­ну», «Маленька бджілка, а й та працює», «Добрий початок — полови­на діла», «Робить, як мокре горить», «Умілому усяка робота легка», «Силою не хвались — краще трудись», «Добре у світі жити тому, хто працьовитий».

Коли ж хтось із дітей часто відволікається під час роботи, не нази­ваючи його імені, можна сказати: «Будеш трудиться — будеш кор­миться», «Хочеш їсти калачі — не сиди на печі», «У доброго хазяїна й соломинка не пропаде, а у дурного хазяїна й колесо з воза украдуть», «Коли став до роботи, то байдики не бити», «На де­рево дивись, як родить, а на людину, як робить», «Праця людину годує, а лінь марнує», «Кожна пташка своїм носиком живе», «Без роботи й день роком видається», «Ліни­вому все ніколи», «Хто ні­чого не робить, той ніколи не має часу», «Без праці нічого не зробити», «Від дощу земля зеленіє — від праці народ багатіє», «Під лежачий камінь вода не тече».

У ході оволодіння ді­тьми новими трудовими навичками звертаємо їх­ню увагу на те, що вміння самі собою не з'являють­ся: «Доки не впріти, доти не вміти», «Не кажи — не вмію, а кажи — навчусь», «У невмілого й руки не болять», «Треба нахилитися, щоб з криниці води напити­ся», «Не святі горшки ліплять, а прості люди», «Не одяг красить лю­дину, а добрі діла», «Для всякого діла потрібні знання», «Кожний майстер колись був невмілий». А прислів'я «Зробив діло — гуляй смі­ло» є влучним акордом для завершення трудового доручення.